Новокаховська ЦБС

Історія міста  Нова Каховка

       У 1952 році на місці загубленого у придніпровських піщаних кучугурах села Ключового за короткий час було споруджено місто Нова Каховка. Місто будувалось одночасно з будівництвом Каховської ГЕС.
      

    Будівництво на лівому березі Дніпра Каховської гідроелектростанції, розгорнулося за постановою Ради Міністрів СРСР «Про будівництво Каховської гідроелектростанції на Дніпрі, Південно-Українського каналу, Північно-Кримського каналу і про зрошення земель південних районів України і північних районів Криму» від 20 вересня 1950 року. Втілення в життя цієї постанови мало стати великою подією в історії Херсонщини і півдня України в цілому. З пуском нової ГЕС – другої з чотирнадцяти ступенів Дніпровського каскаду -  відкривалися чудові перспективи для бурхливого розвитку електротехнічної, судно- і машинобудівної, текстильної та інших галузей промисловості, зрошення дніпровською водою посушливих земель Таврії, Криму тощо.
       Восени 1950 року розпочались проектно – розвідувальні роботи, визначено місце для спорудження Каховської ГЕС. 1 лютого 1951 року спеціальна комісія Міністерства Електростанцій СРСР визначила місце створу греблі Каховської ГЕС. Було обрано місце за 10 км від Каховки, на колишньому правому крилі легендарного Каховського плацдарму. Поруч для будівників закладалося і нове місто з житловою площею майже 100 тис. кв.
метрів і комплексом соціально-культурних та побутових споруд
         26 жовтня 1950 року в Каховку  із Запоріжжя прибув перший караван барж з вантажем для першочергових будівельних робіт. 11 березня 1951 року з Херсону прибули до Каховки перші баржі з вантажем для будівництва ГЕС.
Спочатку на пустинному березі Дніпра, біля села Ключового, будівників Каховської  ГЕС було сотні і лише десятки машин. Тому вантажі, які поступали на баржах протягом першого року, розвантажували вручну, носили на плечах, на носилках зі шлейками. Широкоплечих, кремезних хлопців, які розвантажували баржі, називали «погрузбюро». Пізніше машини витіснили ручну працю.      

  Для будівництва Каховської ГЕС за 1951 -1956 роки було переміщено 40 мільйонів кубометрів грунту за допомогою гідромеханізації, укладено 1,4 мільйонів кубометрів бетону й залізобетону, змонтовано 30 тияч тон металевих конструкцій, армоконструкцій і металевого шпунта. Було доставлено залізницею і водою понад 12 мільйонів тон різних будівельних матеріалів на відстань 200 – 300 кілометрів. Внутрішньо - будівельні перевезення становили близько 49 мільйонів тонн.
       Будівництво здійснювалось швидкими темпами, бо тут всі земляні роботи, приготування і укладка бетону, видобуток і переробка каменю і піску, монтаж металевих та залізобетонних конструкцій були майже повністю механізовані. У 1954-1955 рр. на будівництві  працювало до 1100 вантажних автомашин, більше 200 будівельних машин (екскаваторів,  бульдозерів, гусеничних , башенних  та залізничних кранів),  83 трактори, 13 пароплавів і катерів та інші машини. Оснащеність  становила на одного зайнятого в будівництві робітника в шість разів вище оснащеності при будівництві Дніпровської ГЕС в 1927- 32 рр.
      Влітку 1955 року почався штурм Дніпра. Протягом двох діб в проран було скинуто 16 тисяч кубометрів горної маси і 200 тисяч кубометрів піску. Дніпро перекрито. Почалось заповнення водосховища.
      Вже восени 1955 року перший гідроагрегат був готовий до пуску.18 жовтня 1955 року перша турбіна дала промисловий струм. Загорілись вогні другої Дніпровської гідростанції. Отже, пуск першого агрегату був здійснений через сорок два з половиною місяці після початку робіт на основних спорудах.
     30 вересня 1956 року до ладу став останній, шостий гідроагрегат. Потужність кожного агрегату 52 тис. квт. Каховська ГЕС запрацювала на всю потужність – і була включена в енергокільце Донбас-Ростов-на-Дону.
     Будівники ГЕС з честю виконали своє зобов΄язання – спорудили її за 5 років замість запланованих 6. 

      Одночасно з будівництвом ГЕС на місті колишнього села Ключового будувалось нове місто. Спочатку передбачалося, що це буде невелике, до 20 тисяч населення, місто енергетиків. Але вже на кінець 1957 року в місті налічувалось понад 25 тисяч мешканців.
        20 квітня 1951 року було закладено фундамент першого житлового будинку в місті, який було здано в експлуатацію 20 травня 1951 року. А з 5 травня 1951 року розгорнулася масова забудова кварталів і вулиць майбутнього міста.
       До лютого 1952 року у поселення енергетиків не було офіційної назви. Але в офіційних документах говорилось : старе місто – Каховка і нове – Нова Каховка. Із спогадів першобудівників відомо, що першим, хто запропонував назвати місто Новою Каховкою, був електрик на будівництві Каховської ГЕС Іван Григорович Новіков, людина непересічної долі. В 1920-му році в цих місцях він форсував Дніпро, воював з врангелівцями на Каховському плацдармі. У 1943 – му командував тут батареєю. Брав участь у боях за Перекоп. 15 листопада 1951 року у складі першої групи гідробудівників він приїхав сюди із Запоріжжя. Його пропозицію було схвалено.
        28 лютого 1952 року Указом Президії Верховної Ради УРСР новонароджуваному місту було присвоєно назву Нова Каховка. Місто було віднесене до категорії міст районного підпорядкування і ввійшло в склад Каховського району Херсонської області.
       Нова Каховка була не просто одним з перших міст енергетиків. Споруджена за короткий час на місці піщаних кучугур і загубленого в них невеликого села Ключового, вона стала символом трудового героїзму людей. Вона мала також велике значення в архітектурному житті країни 50-60-х років. Архітектурне рішення Нової Каховки – це вишуканий і простий стиль, з геометрично викресленим сюжетом споруд, класично чіткою каліграфією вулиць. Забудовувалось місто не типовими будинками, а одно -, двох - та трьохповерховими, які прикрашались еркерами, фронтонами, порталами, декоративно – орнаментальними вставками на фасадах. Наче в казці виростали на дніпровському березі будинки з верандами, мансардами.
  Будівельники під керівництвом архітектора А.Маторіна звершили справжній трудовий подвиг: звели нове місто-сад на придніпровських олешківських пісках. До того ж, без жодного барака, з повним комплексом культурно-побутових закладів у рекордно короткі строки – за неповні чотири, ще до моменту закінчення будівництва Каховської ГЕС.
     У 1958 році на Всесвітньому симпозіумі архітекторів світу в Москві місто Нова Каховка отримало високу оцінку та лагідну назву – місто з «Лебединої пісні». Рішенням Ради Міністрів України Нова Каховка віднесена до числа архітектурних пам’ятників України.

м. Нова Каховка 1959 рік

  Герб міста Нова Каховка

     Герб міста Нова Каховка затверджений рішенням виконавчого комітету міської ради № 206 від 25 червня 1968 року.
    Герб міста традиційної форми зі співвідношенням сторін 1,0:1,25. Яскраво-червоне поле з золотим зображенням червоноармійського шолома і клинка у верхній половині щита символізує героїчне минуле місцевості, у якій побудоване місто (бої на Каховському плацдармі). Нижня половина щита темно-блакитного кольору зі світло-сірим силуетом греблі ГЕС символізує річку Дніпро і гідростанцію на ній, будівництва якої пов'язане з заснуванням міста. У нижній частині щита стилізоване золоте зображення зубчатого колеса і грона винограду - символ промисловість, що розвивається, і виноградарства – основ економіки і росту міста. Стилізована хвиля у вигляді двох білих ліній по нижньому зрізу бичків греблі використана як елемент декору. Домінуючі яскраво-червоний і темно-блакитний кольори герба символізують державний прапор УРСР.
    Автор герба міста - Равич Юрій Вікторович.

                                    Прапор міста Нова Каховка  

 Прапор міста затверджено рішенням Новокаховської міської ради від 12 жовтня 2010 року № 1705 "Про затвердження зображення Прапора міста Нової Каховки, опису Прапора та Положення про Прапор".
    Прапор міста Нової Каховки являє собою прямокутне полотнище зі співвідношенням ширини до довжини 2:3. Дві рівновеликі горизонтальні смуги, жовта та блакитна, розділені хвилястою лінією. По центру полотнища розташовано офіційний герб міста.
     Прапор містить у собі два значення: смислове та кольорове.
Верхня смуга прапора має жовтий колір. Будучи одним із кольорів державного українського прапора, він символізує собою золоте жито українських ланів. Але основне значення цього кольору на прапорі Нової Каховки полягає в тім, що місто стоїть на Олешківських пісках, які є найбільшим піщаним масивом у Європі. На час будування міста піски створювали непридатну для життя людини пустелю. Завдяки першобудівникам нового міста, води Дніпра перетворили її на зелений оазис. Дякуючи цьому, місто неофіційно отримало друге ім'я "Перлина Таврійського краю".
     Нижня блакитна смуга прапора символізує річку Дніпро, силу хвиль якої стримує величне надбання новокаховчан - гідроелектростанція. Це основа заснування міста.Блакитний колір нижньої частини прапора символізує струмки, які нібито обіймають місто. Свого часу саме вони дали назву селу Ключове, на місці якого у середині двадцятого сторіччя і було побудоване місто Нова Каховка. Білі промені в нижній частині прапора перераховують одинадцять населених пунктів, які розташовані на території Новокаховської міської ради та символізують собою промені світла, невинності та чистоти помислів жителів. Ці промені омиваються водами річки Дніпра і надають віру в справдження світлих мрій, дарують надію на щасливе майбутнє.
      Автор прапора міста - Ракіцький Максим Васильович (м. Вижниця, Чернівецька область) - переможець конкурсу на створення проекту зображення прапора міста Нова Каховка.