Новокаховська ЦБС

    Село Корсунка  розташоване біля невеличкої річки Кам′янихи, яка впадає в Дніпро. Через село проходить дорога, що з′єднує Каховку і Цюрупинськ. Навкруги розташовані плавні, багаті на деревину, родючі заплавні землі під городи, сади, виноградники. Підпорядковується Дніпрянській  селищній раді, Новокаховської міської ради Херсонської області. Площа населеного пункту становить 173,03 га .  Кількість дворів - 514, кількість населення - 1301чол.  Рельєф  рівнинний,  ґрунти піщані.  На території  Корсунки  розташовані: загальноосвітня школа  I- II ст, сільська бібліотека, сільський клуб, фельдшерсько-акушерський пункт, загальноосвітня школа соціальної реабілітації  I–II ст., 6 магазинів, громадсько-торгівельний комплекс «Вікторія», Корсунський  монастир, дві криниці. Через все село проходить автомобільна дорога. Село газифіковане,  має свою телефонну  станцію.  В селі 8 вулиць: Набережна,  Комінтерна, Суворова, Степова, Гоголя, Солодухіна, Соснова, Лісова.
     Корсунка має свою неповторну  історію . За документами держархіву Херсонської області с. Корсунка виникло весною 1924 року на землях колишнього Корсунського монастиря, на відстані – 5 км. на захід від монастиря. Хоча фактично історія с.Корсунки зароджувалась і розвивалась біля стін чоловічого монастиря.  

У ХVІІІ столітті за наказом князя Григорія Потьомкіна низів΄я Дніпра заселялися переселенцями з центральних районів Російської імперії. На місці нинішнього села Корсунка поселилися старовіри, які заснували монастир в честь Корсунської Божої Матері. А у 1797 році на подарованих князем землях на лівому березі Дніпра старовірами було побудовано чоловічий монастир, в якому налічувалось 120-150 монахів.

 Монастир був відгороджений від річки подвійною стіною. Зовні монастир теж був обнесений муром з чотирма вежами по кутках. До цього часу збереглась одна вежа на березі, на якій вже багато років розміщено гніздо чорногузів. Біля центрального входу була побудована висока дзвіниця висотою 35 сажнів. З її висоти було видно всі землі монастиря і навіть окраїни Херсона.

В центрі містився храм, де відбувались богослужіння.В храмі був престол Корсунської Божої Матері. На монастирських землях монахи вели активну господарську діяльність: вирощували сади та виноградники, обробляли землю, мали свою винокурню.Був при монастирі також великий скотний двір з великою кількістю дійних корів, телят, волів, коней.  Крім великого скотного двору при монастирі було два рибні відділка. Рибою торгували монахи.

    Пізніше на відстані біля однієї версти на захід від монастиря з΄явилося поселення, яке й стало називатися Корсункою.

     Під час громадянської війни тут побували банди Махна, які розграбували монастир.А під час окупації в роки громадянської війни окупанти в підвал монастиря привозили партизанів з других сіл: з Британів, Нової Маячки,мучили їх, а потім розстрілювали. У 1919 році монастир перестав існувати.

 В 1920 році в Корсунському монастирі знаходився передовий командний пункт начальника 15-ї дивізії Петра Андріановича Солодухіна. В ніч на 7 серпня 1920 року воїни його дивізії форсували Дніпро, потім брали участь в створенні плацдарму на лівому березі, зайняли Корсунський монастир, ведучи бої вздовж берега, оволоділи Британами, відтягнули на себе сили ворога. Але сильні загони ворожої кавалерії і піхоти знову підходили до Корсунського монастиря з метою відрізати частини дивізії від Дніпра. Побачивши ворожу  кінноту, П.А.Солодухін, не маючи на той час ніяких других резервів, зібрав команду кінних ординарців (зв′язківців) і повів їх в контратаку. Але сили маленького загону червоних бійців були краплею в морі проти білої кавалерії, направленої на Корсунський монастир. Після короткої нерівної сутички увесь загін Солодухіна і начдив П.А.Солодухін загинули від руки ворога, визволяючи територію нинішнього села Корсунка. Вони загинули недалеко від села Корсунка, кілометрів 1,5-2 по дорозі, що веде на Велику Маячку, через село Піщане (там була братська могила).Тіло начдива перевезли в Ленінград (зараз Снкт-Петербург) і поховали його на Марсовому полі. Для увіковічення пам'яті Петра Андріановича Солодухіна новоутворений радгосп в Дніпрянах було названо його ім'ям.

     У 1920 році на території колишнього монастиря знаходився відділок Кримського радгоспу «Табаковод», пізніше тут було утворено радгосп «Перемога революції», який займався вівчарством, рибальством, садівництвом. Так як радгосп був частиною Асканії Нової, звідси в Асканію Нову вивозили сіно, камінь для будівництва. В цей час на території Корсунського монастиря було розібрано цілий ряд будівель: два готелі ззовні монастиря і один двоповерховий всередині монастиря. З цього каменю будувалось містечко Асканія Нова.У 1929 році радгосп вже став самостійним і проіснував до 1937 року.

У 1937  році радгосп «Перемога революції» було реорганізовано у колгосп імені Комінтерна.1941 року село було тимчасово окуповане німецькими загарбниками. 2-го листопада 1943 року наші війська визволили село Корсунка. У 1950 році при укрупненні колгоспів колгосп імені Комінтерна приєднався до колгоспу імені Калініна.     

.