Новокаховська ЦБС

  Олександр Петрович Гунько народився 29 серпня 1952 року в Чаплинці Херсонської області. Перші дитячі роки пройшли у селі Григорівці Чаплинського району. З 1963 по 1967 роки навчався у Новокаховській школі – інтернаті. Після восьмирічки закінчив Олександрійський індустріальний технікум (1971р.). Закінчивши технікум, поїхав за направленням у Литву, де працював на Мажейкяйському електротехнічному заводі.
 Служив у армії. У 1973-1974 роках працював слюсарем-складальником і майстром на новокаховському електрома-шинобудівному заводі. У 1974 році переїхав до Херсону, де працював слюсарем-інструментальником на комбайновому та електромашинобудівному заводах.
 У 1975-1979 роках навчався на філологічному факультеті Херсонського педінституту. Після закінчення інституту працював учителем української мови та літератури у школах в Чаплинському районі та Новій Каховці.
 З 1987 року перейшов на журналістську роботу. Був кореспондентом міської газети «Нова Каховка», відповідальним секретарем обласної профспілкової газети «Трибуна» (1990 р.) З 1990 року по 1996 рік – редактор міської газети «Народна трибуна», з 1996 року по 2007 рік – головний редактор регіональної газети «Ділові Новини».
 Якщо рахувати з першої публікації, як це зазвичай прийнято, то початком творчої діяльності Олександра Гунька слід вважати дату 30 грудня 1975 року. Саме в цей день у обласній газеті «Наддніпрянська правда» з΄являється його перша публікація – вірш «Сонет». Хоча римувати він почав ще з 17-ти років. Під впливом В.Маяковського писав російською мовою довжелезні вірші «драбинкою». Згодом, коли після технікуму доля закинула в Литву, спробував писати українською. І навіть сам здивувався, коли вийшло краще. Отак кілька років уживався в Олександрові Петровичі двомовний поет, і тільки під час навчання на відділенні української мови філфаку Херсонського педінституту відбулася остаточна визначеність.
 Сам Олександр Петрович говорить, що по-справжньому почав формуватися як поет у середині 80-х ,під впливом Анатолія Бахути, який був дуже вимогливим до тих, кого кликала Муза...Тож О.Гунько круто змінив свої погляди на поезію, став вимогливішим до власної творчості. Фактично в його житті настав новий період, сповнений творчих пошуків і нових злетів.
 Слід додати, що після смерті Анатолія Бахути Олександр Гунько очолював новокаховське міське літоб΄єднання і, як редактор і видавець, чимало зробив для популяризації творів новокаховських літераторів.
 Уже в другій половині 70-х років О.П.Гунько активно друкувався в міській і обласних газетах, журналах «Дніпро»
(1981 р.), «Журналіст України», республіканській газеті «Молодь України» (1983 р.), альманасі «Вітрила – 89», колективній збірці «Ручьи» (1989 р.). У 1994 році виступив серед упорядників першої збірки новокаховських поетів «Передчуття». У 2000 році видав книгу вибраних поезій «Змова мовчання» – своєрідний підсумок творчих шукань поета 90-х років. У 2001 році підбірку його віршів надрукував журнал «Журналіст України». У 2002 році його вірші увійшли в поетичний альманах новокаховських поетів «Красуне Вічність». Готував до друку й редагував книгу вибраних поезій Анатолія Бахути «Дань» (2004 р.). У 2006 році вийшла його книга поезій «Зоряний канон» та книга перекладів на українську мову поетичних творів трьох видатних російських літераторів ХХ століття, лауреатів Нобелівської премії – Івана Буніна, Бориса Пастернака та Йосипа Бродського «Три лауреати. Бунін. Пастернак. Бродський.», яка ставить його в ряд найбільш видатних сучасних перекладачів російської поезії на українську мову не тільки на просторах СНД.
 Ще у 1990 році під впливом херсонського літературознавця Сергія Сухопарова Олександр Гунько долучився до перекладацької справи. Нині в його доробку – переклади віршів не тільки Б.Пастернака, І.Буніна та Й.Бродського, а ще й Осипа Мандельштама, Ганни Ахматової, Євгена Євтушенка, Давида і Миколи Бурлюків, Ігоря Сєверянина, В.Шекспіра, Ф.Гарсія Лорки, Михайла Емінеску та інших поетів близького і далекого зарубіжжя.
 Олександр Петрович пробував себе і в прозі. Його етюди, новели й оповідання, які він писав ще з студентських років, – «Розмова з батьком», «Медаль», «Йшли солдати», «Місто червоних плащів», «Осіннє пророцтво», «Чому вона пішла» тощо, друкувалися в місцевій періодиці і знайшли своїх шанувальників. Зараз Олександр Петрович мріє і про те, щоб серйозно зайнятися прозою.
 Олександр Гунько – член Національної Спілки письменників України, лауреат Міжнародної літературної премії імені Олексія Кручоних.
 В творах Олександра Гунька багато живої думки і небайдужого серця, власне, поезії.Від самого початку творчого шляху Олександр Гунько ніколи не легковажив словом, він, здається, і в початківцях ніколи не ходив, хоч і торував свою стежку в поезії тяжко і ревно. Сьогодні О.Гунько дійшов свого зросту і сили, його «Я» не сплутаєш ні з чиїм іншим. Ось його вірш, який хочеться процитувати повністю:

Я став нестерпно мовчазним –
У серці вибухнули зорі.
І ось тепер одна – одним
Душа вікує в мезозої.

Під нею сплять материки,
Над нею брижаться планети,
І світ, не створений ніким,
Іще не зна свої прикмети.

І я, усю зібравши суть,
Зринаю знов у стратосферу.
Аж гульк: мене уже несуть –
Неначе мамонта – в печеру.

 Такого не зустрінеш навіть у старших і молодших класиків. І це не єдиний вияв індивідуальності теми, своєрідної образності, дивовижного поєднання думки і чуття. Тут все природно, мудро і щемливо:

Срібним мереживом східної мантри
Викреслив неба я темну вуаль.
Може, пора мені в зоряні мандри,
Бо зачекалась мене моя даль.

На піднебесних вершинах Тибету
Лама зустріне мене мовчазний.
Благословить, та не видасть секрету,
Де починається шлях неземний.

І, із сакральними злившись словами,
Я у нірвану пірну навмання.
... Боже, навіщо даєш ти омани
І за півцарства торгуєш коня ?

Срібним мереживом східної мантри
Викреслив неба я темну вуаль.
Тихо вмирають у серці троянди,
Ніби в мені розчиняється даль.

 О.Гунько кохається не тільки в традиційній поетиці, але почуває себе і у верлібрі, як риба у воді. Причому вільні вірші, як і класичні, отеплені все тим же сплавом думки і почуття:

Сьогодні ми вночі
долали Чумацький Шлях
і дивувались хмарці,
що пливла над нами.
Невже у космосі і хмари є ?

 У творчості Олександра Гунька є велика низка поетичних портретів, він розкошує у царині мистецтва і літератури...