Новокаховська ЦБС

Володимир Ілліч Вітюнін народився у 1946 році на середньому Уралі (с. Мала Лая Пригородного району Свердловської області). Закінчив Уральське художнє училище. У 1970 році переїхав до Нової Каховки. З 1970 року працював худож-ником-оформлювачем на новокаховському електромашинобудівному заводі, а зараз у ВАТ «Укргідромех».
 Друкувався у місцевій пресі, колек-тивних збірках новокаховських поетів «Передчуття» ( 1994 р.), «Родники надежд» (2006 р.), «В любой душе томятся всходы» (2007 р.), «Подруги осени» (2007 р), «Страна любви» (2008 р), «В созвездьях строк» (2009р.). В поетичний альманах «Красуне Вічність» (2002р.) увійшла серія його малюнків про місто Нова Каховка. У 2006 році вийшла в світ перша книга поета «Прикосновение», графічні ілюстрації до якої зробив сам автор.
 Ще навчаючись в художньому училищі в м.Нижньому Тагілі В.І.Вітюнін випадково потрапив до літературного клубу «Рондо». Тут збиралися поети, готували вірші до друку. У 1981 році, коли він вже мешкав у Новій Каховці, він разом з поетами Г.Кравченко та М.Бергером організували в місті літературний клуб «ОАЗИС», який активно працював 10 років: відкривав у місті нові поетичні імена, активно листувався з подібним клубом у Сєверодонецьку.
Крім того, Володимир Вітюнін постійно відвідував літоб΄єднання при редакції міської газети «Нова Каховка», яке очолював поет Анатолій Бахута, а пізніше Олександр Гунько.
 У 1996 році разом з Володимиром Немченком він організував клуб «ЛИК» при міській бібліотеці № 2, який теж пропрацював 10 років. Саме до 10 – річчя клубу, його учасники видали колективну збірку віршів «Родники надежд», в яку увійшли вірші і Володимира Вітюніна.
 В січні 2006 року В.І.Вітюнін разом з В.Г.Фадеєвим організував клуб «Новий ЛІК».
В цьому ж році вийшла його перша поетична збірка «Прикосновение». Його твори активно друкуються в поетичних колективних збірках поетів – учасників клубу «Новий ЛІК».
 Володимир Вітюнін – неперевершений лірик. Його вірші наповнені світлом, яскраві і різнобарвні як природа, життя. Як істинний художник він уміло підмічає все прекрасне навкруги: «золото берез», «рябин оранжевые кисти», «обнаженный лес», «гроздья звезд» тощо і демонструє нам свої чудові поетичні картинки:

В Е С Н А
Вновь соткан воздух из надежды,
Вновь облака уносят сны.
И наполняются, как прежде,
Сердца дыханием весны.

И волн речных сердцебиеньем,
И щедрым солнцем, через край...
И птицы щебетом весенним
Нам обещают снова рай.

 ПИСЬМО ОТ ОСЕНИ

Я осень жду с начала лета,
Нет, даже раньше, – с декабря...
Она наряд меняет где – то...
А я все жду, да видно, зря.

Быть может, средь парижских модниц
Модели ищет... Те ?.. Не те !..
Или за молниями ножниц
Следит в руках у кутюрье...

А я сказал бы ей, не глядя,
О чем молчит моя душа:
- В своем классическом наряде
Ты бесконечно хороша.

 Поет оспівує в своїх віршах не тільки красу природи. В його творах присутні філософські роздуми про цінності життя, красу, про кохання...
 
 * * *
Все пройдет, исчезнет, перемелется,
Вырастет и выкосится вновь.
Жар заменит белая метелица,
Все вернется, если есть любовь.

 Особливе місце в його творчості займає тема Батьківщини. Цій темі поет присвятив цілий цикл віршів: «Таврия», «Замок Трубецкого», «Славутич» тощо.

 * * *
Солнце золото пролило
На днепровскую волну.
Как люблю, тебя, край милый,
За рассвет и тишину,

За лирические строки,
Что рождаешь ты в груди,
За полет мечты высокий,
За тревоги впереди,

За волнения и радость
Средь людей, – без них не жить, -
За поспевших яблок сладость
И за Днепр, что вдаль бежит !...

 Красу Таврійського краю, Нової Каховки митець оспівує не тільки в своїх поетичних творах, а й у створених ним в техніці графіки малюнках. В них: знайомі новокаховчанам улюблені куточки Нової Каховки, які художник представив глядачам у 2006 році (до свого 60-річчя) на першій персональній виставці «Забыв о времени, гляжу вдогонку» в міській картинній галереї імені А.С.Гавдзинського. Так чудово поєднуються дві грані творчості Володимира Вітюніна...